Віндберг, листопад 2025 Почнемо з того, що випадковості не випадкові. І навряд я б колись взнала про абатство у Віндбергу, якби не історія, яка сталася з однією моєю знайомою школяркою. Ця дівчина навчається в останньому класі німецької школи, у програмі якої є добровільно-примусові заходи, як, наприклад, семінари, які проводяться десь на виїзді. Такі заходи організовують буцім-то для посилення товариських стосунків між однокласниками. Добровільність участі в таких заходах чисто теоретична, практично ж мають їхати всі. Моя юна товаришка, котрій, як і мені, не властивий дух колективізму, довго й активно протестувала проти своєї участи в цій поїздці, але врешті змушена була поїхати. Оскільки школа функціонує від якоїсь католицької релігійної фундації, то учнів…

Нюрнберг, 01.04.2025 На головному зображенні – розпис церкви Пресвятої Богородиці Перівлептос в Охріді, Македонія. 1294/95рр. Попередній допис про іконографію сюжету «Благовіщення» я присвятила класифікації зображень цього сюжету за психоемоційним станом Діви Марії під час цієї знаменної події. Для відображенням цих станів мистцям було достатнього одного уривка з Євангелія від Луки, який я процитую ще раз, бо саме він є єдино канонічною основою будь-якого мистецького твору на цю тему: « 26. Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, 27. до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія. 28. Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з…

Уже з назви мого есею зрозуміло, що в ньому піде мова про один з найвідоміших у релігійному мистецтві сюжет, зміст якого відомий та зрозумілий всім: Богородиця оплакує знятого з хреста Христа, який лежить у неї на колінах, як звичайна мати тужить над тілом  своєї замордованої дитини. Така ось паралель між божественним та людським, яку людина може осягнути  розумом, серцем, життєвим досвідом. Насправді ж, у сакральному мистецтві простих речей не буває. І «П’єта» не є виключенням. Почнемо з того, що при слові п’єта, практично у кожної людини, котрій відоме це слово, в очах постане «П’єта» Мікеланджело Буонарроті.  І це не дивно. Молодий  Мікеланджело створив шедевр такого масштабу, що його слава затьмарила усі,…

Львів, 13 лютого 2020. Автор світлин – Тетяна Данілова. Бачу, що це вже стає традицією — під час відвідин Львова переглядати виставу з репертуару “Театру в кошику” і писати на неї рецензію. Роблю я це щиро та виключно з власної ініціативи, бо стиль цієї творчої майстерні мені дійсно дуже імпонує. Цього разу я подивилася, вірніше, пережила разом з акторами “Украдене щастя” Івана Франка. Режисер – Ірина ВолицькаХудожник з костюмів – Дарія Зав’яловаСвітло – Євген Копйов В ролях:Анна – Лідія ДанильчукМикола – Роман БільМихайло – Володимир Губанов У нашому суспільстві ставлення до цього твору є двояким: від абсолютного визнання геніальности й актуальности п’єси на всі часи театральними фахівцями та активними глядачами…