Іспанські ритми

СПЕКА В ТОЛЕДО

Толедо як на долоні.
В долоні – кинжал толедський.
Клекочуть ревнощі в лоні,
Скипає ненависть в серці.

Гартує розум і душу
Чергова циганська зрада –
Тепер мене не зворушить
Любові довічна втрата.

З викликом зиркнуть востаннє
Розпутні вишневі очі,
І зблисне сталлю кохання
В імлі мавританської ночі.

Отямлююсь я в прохолоді
Святого Томи каплиці.
Це я – знавіснілий злодій?
Чи може все лише сниться:

Іспанська пристрасть фатальна –
Всупереч думці тверезій.
Розпалює сонце безжальне
Екстаз релігійних процесій.

Скажена толедська спека
Корчить безумні гримаси,
І вперто щодня Ель Греко
Ховає Графа Оргаса.

СМАК ГРАНАДИ

Обпік уста кривавий смак граната,
А зір – прощальний погляд на Гранаду.

          Мов  під крилом сховало біле місто
         В провулках східних дворики барвисті.
         Свій власний рай плекають в прохолоді
         Смагляві маври – в‘язні насолоди.

Я виріс тут, як дерево граната,
І буйно цвів на пагорбах Гранади.

     Бентежить Сакромонте солодко і терпко –
     О, як згорав я в полум‘ї фламенко!
      І млів, коли тонкі циганські руки
      Сплітались у химерні візерунки.

Парує трунок з пелюстків граната…
Наворожи мені, циганко, смерть в Гранаді!

    Дурманить мозок відчай, мов жасмин –
    Прощай, мій соколиний Альбайсин!
    Востаннє в небо подивлюсь безхмарне
    Над мурами казкової  Альгамбри.

І розчахнулось серце – стиглий плід граната,
Розсипалися зерням вірші про Гранаду.

СПОГАД ПРО АЛЬГАМБРУ

Коли збуваються мрії,
Хочеться вірити в Бога.
Натхненною, як у вирій,
Була до Альгамбри дорога.

Альгамбра спокушує раєм,
Обіймами східної ночі.
О, як солов’ї співають!
О, як фонтани дзюркочуть!”

У вишитих золотом капцях
Я входжу в палаци халіфом.
Милуюсь блаженно вранці
Трояндами Хенераліфе.

“О, повернись до Альгамбри”, –
Гітари спокусливо молять,
Та не позбутися карми,
Та не змінити долю –

Лиш раз по життєвій линві
Проходим ми з божої ласки.
Халіфом лиш на годину
Навіщо вертатись у казку?

І як би мене не просили
Солодкі струни гітарні,
В собі віднайду я сили
Не повертатись в Альгамбру.

ПРОЩА ДО САРАГОСИ

Палкий прочанин втомлений і босий
Нарешті дочвалав до Сарагоси.

І там в сльозах відстояв службу ранню
Та помолився за своє кохання.

Свічок спливає водоспад вощаний,
Гуде орган риданням на прощання

І догорають в вогнищах на площах
Ті, що не прагли прощення на прощі…

МОГИЛА КОЛУМБА У СЕВІЛЬСЬКОМУ СОБОРІ

Одна з легенд розповідає, що Колумб не міг пробачити Іспанській короні нанесеної образи і заборонив у своєму заповіті ховати його в іспанській землі…

Палає в бронзі заповіту суть:
“Провини не спокутує земля іспанська,
                                            не загоїть рани…”
Чотири королі на плечах хай несуть
У вічні мандри тіло капітана!

СІЄСТА У БАРСЕЛОНІ

Нам снився сон один на двох: в безсонні
Ми загубилися вночі у Барселоні.
Морські чудовиська з’явилися  на суші,
Щоб затягти в безодню наші душі.
Тріпоче серце, б’ється страх у скронях –
Нам не втекти від лютої погоні!

Та враз почвари розчинилися в воді,  
Колише музика фіранки на вікні,
Спокійно люди тупцяють сардану,
І ми з полегшенням зітхаєм “О, Саграда!” –
Нічні страховиська кістляві та худі
Перетворились на шедеври Гауді.

Нас визволяє із  химерного  полону
Обвітрена й засмагла Барселона!
Красиве місто з вдачею корсара
Та що поробиш – ми йому не пара.
Завмерло щастя з присмаком солоним
Прощальним поцілунком на долоні.