• КИЦЯ-МАНДРІВНИЦЯ БЛОГ ОЛІ КОТИК

КИЦЯ-МАНДРІВНИЦЯ

  • МАНДРИ_ЄВРОПА
    • Італія
      • Готель “Citta dei mille”
      • Найвеличніша з Медічі
      • Український куточок у Соборі Святого Петра
      • Інфіковані печаллю
    • Німеччина
      • Баутцен. Зупинка на вимогу.
      • Кохану я по чепчику впізна́ю!
    • Швейцарія
      • Філіжанка, що повертає Втрачений час
      • Благословенна Гельвеція. Перша зустріч. Цюрих.
    • Франція
      • Вісім з половиною сторінок про Нормандію і Руан
      • ОPTATA FURIOSORUM
      • Незриме світло Сен-Мало
    • Португалія
      • Невідома Португалія. Частина 1. Португальські вівтарні «тортики».
    • Австрія
      • Звуки музики
    • Іспанія
      • Кров і пісок
  • МАНДРИ_АФРИКА
    • Мадагаскар
      • Замість тисячі непотрібних слів
  • МАНДРИ_АЗІЯ
    • В’єтнам
      • Собори Гауді на берегах Мнемозіни
      • Клітки для світла
      • Сад каменів бухти Халонг і роздуми про втрачене мистецтво споглядати Вічність
    • Камбоджа
      • Рятівний клінч. Дерева і мури Ангкору
      • Око наги
    • Тайланд
      • Бангкок. Казка, для якої і Шахерезаді забракло б слів
    • Японія
      • Момідзі-гарі, або Полювання на червоне листя
  • ІСТОРИЧНІ КЛАДОВИЩА
    • Листи, адресовані у вічність
    • На подіумі скорботи. Частина перша. Усипальниці.
    • На подіумі скорботи. Частина друга. Скульптурні надгробки.
    • Поміж небом і морем
    • Неоцвітна краса
  • ПРИРОДА
    • Планета Лемурія. Частина І, емоційна.
    • Планета Лемурія. Частина ІІ, інформативна: лемур звичайний, лепілемур, ай-ай.
    • За рікою, у затінку баобабів
    • У затінку ліванського кедра
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина перша.
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина друга.
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина третя.
    • Тільки в далекості є баобаби, секвої і пальми?
    • Досьє на Курупіту гвіанську: вона ж нагалінгам, вона ж аяхума, вона ж дерево гарматних ядер і священне дерево сал.
  • МИСТЕЦТВО
    • «Pietá». Про що мовчать Євангелія
    • Pietas Patris
    • НА ЗЛАМІ СВІТОГЛЯДНИХ ЕПОХ. Частина І. Те, що минуло
    • На зламі світоглядних епох. Частина ІІ. Метамодерн навколо мене
    • Правда, як і диявол, криється у дрібницях, або що спільного між Шерлоком Холмсом та бергамською художньою галереєю.
    • “Amore e Desiderio”. Виставка прерафаелітів у Мілані.
    • “Офелія”. Історія однієї картини
    • Марія Іларіонівна Щербачова. Людина, яка “повернула” Жоржу де Ла Турові його картину
    • А равлик повзе…
  • РЕЦЕНЗІЇ
    • Я йду, Христе!
    • “Украдене щастя” Івана Франка в постановці “Театру в кошику”
    • Ключ до підсвідомості. Виставка Петра Сипняка “Втрачений рай”
    • Магія Романа Дмитрика
    • Украй осучаснена «Каллісто» на сцені Нюрнберзької Опери
    • Про що можна дізнатися, переглядаючи кінострічку «Робота без авторства»
  • ПОЕЗІЯ
    • Іспанські ритми
  • ПЕРСОНАЛІЇ
    • Пам’яті В’ячеслава Борисовича Цайтца
    • Спогад про зустріч з Романом Віктюком
  • Львівська “Моцартіана”
    • Новаторство чи епігонство?
    • Що нам відомо про Себастіана Швайкерта?
    • «А от у Європі…»
  • КУЛІНАРНО-НОСТАЛЬГІЙНЕ
    • Амонячки. Смак абсолютного щастя
    • Сирна “підперезана” паска
    • П’ятий смак, або – Про смаки сперечаються!
  • МАНДРИ_ЄВРОПА
    • Італія
      • Готель “Citta dei mille”
      • Найвеличніша з Медічі
      • Український куточок у Соборі Святого Петра
      • Інфіковані печаллю
    • Німеччина
      • Баутцен. Зупинка на вимогу.
      • Кохану я по чепчику впізна́ю!
    • Швейцарія
      • Філіжанка, що повертає Втрачений час
      • Благословенна Гельвеція. Перша зустріч. Цюрих.
    • Франція
      • Вісім з половиною сторінок про Нормандію і Руан
      • ОPTATA FURIOSORUM
      • Незриме світло Сен-Мало
    • Португалія
      • Невідома Португалія. Частина 1. Португальські вівтарні «тортики».
    • Австрія
      • Звуки музики
    • Іспанія
      • Кров і пісок
  • МАНДРИ_АФРИКА
    • Мадагаскар
      • Замість тисячі непотрібних слів
  • МАНДРИ_АЗІЯ
    • В’єтнам
      • Собори Гауді на берегах Мнемозіни
      • Клітки для світла
      • Сад каменів бухти Халонг і роздуми про втрачене мистецтво споглядати Вічність
    • Камбоджа
      • Рятівний клінч. Дерева і мури Ангкору
      • Око наги
    • Тайланд
      • Бангкок. Казка, для якої і Шахерезаді забракло б слів
    • Японія
      • Момідзі-гарі, або Полювання на червоне листя
  • ІСТОРИЧНІ КЛАДОВИЩА
    • Листи, адресовані у вічність
    • На подіумі скорботи. Частина перша. Усипальниці.
    • На подіумі скорботи. Частина друга. Скульптурні надгробки.
    • Поміж небом і морем
    • Неоцвітна краса
  • ПРИРОДА
    • Планета Лемурія. Частина І, емоційна.
    • Планета Лемурія. Частина ІІ, інформативна: лемур звичайний, лепілемур, ай-ай.
    • За рікою, у затінку баобабів
    • У затінку ліванського кедра
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина перша.
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина друга.
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина третя.
    • Тільки в далекості є баобаби, секвої і пальми?
    • Досьє на Курупіту гвіанську: вона ж нагалінгам, вона ж аяхума, вона ж дерево гарматних ядер і священне дерево сал.
  • МИСТЕЦТВО
    • «Pietá». Про що мовчать Євангелія
    • Pietas Patris
    • НА ЗЛАМІ СВІТОГЛЯДНИХ ЕПОХ. Частина І. Те, що минуло
    • На зламі світоглядних епох. Частина ІІ. Метамодерн навколо мене
    • Правда, як і диявол, криється у дрібницях, або що спільного між Шерлоком Холмсом та бергамською художньою галереєю.
    • “Amore e Desiderio”. Виставка прерафаелітів у Мілані.
    • “Офелія”. Історія однієї картини
    • Марія Іларіонівна Щербачова. Людина, яка “повернула” Жоржу де Ла Турові його картину
    • А равлик повзе…
  • РЕЦЕНЗІЇ
    • Я йду, Христе!
    • “Украдене щастя” Івана Франка в постановці “Театру в кошику”
    • Ключ до підсвідомості. Виставка Петра Сипняка “Втрачений рай”
    • Магія Романа Дмитрика
    • Украй осучаснена «Каллісто» на сцені Нюрнберзької Опери
    • Про що можна дізнатися, переглядаючи кінострічку «Робота без авторства»
  • ПОЕЗІЯ
    • Іспанські ритми
  • ПЕРСОНАЛІЇ
    • Пам’яті В’ячеслава Борисовича Цайтца
    • Спогад про зустріч з Романом Віктюком
  • Львівська “Моцартіана”
    • Новаторство чи епігонство?
    • Що нам відомо про Себастіана Швайкерта?
    • «А от у Європі…»
  • КУЛІНАРНО-НОСТАЛЬГІЙНЕ
    • Амонячки. Смак абсолютного щастя
    • Сирна “підперезана” паска
    • П’ятий смак, або – Про смаки сперечаються!
  • Есеї

    LINDNER. Невмируще мистецтво порцеляни

    16.02.2026 /

    Кюпс. Баварія. Німеччина. Зима 2026 За що я люблю Німеччину? – За багатство на несподіванки. От живеш тут роками, але запас цікавих місць, які не те що можна, а треба відвідати, не вичерпується. Здавалось, перечитала всі путівники, не пропустила жодного стенду з проспектами, назбирала тих проспектів та буклетів цілу книжкову шафу, але все ж регулярно взнаю про якусь таку цікавинку, причому, зовсім недалеко від дому, до якої варто поїхати і побачити на власні очі. Іноді путівною зіркою може стати невелика тарілочка або філіжанка на блошиному ринку чи в магазинах з різними старими речами. Ось так моя коліжанка Іра натрапила на блюдце фірми Lindner, не полінувалася – полізла в Інтернет, подивитися,…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    Листи, адресовані у вічність

    18.05.2020

    «Pietá». Про що мовчать Євангелія

    01.05.2024

    Крихка краса 1. Музей богемського скла в Пассау

    16.11.2025
  • Есеї

    Новий вокзал у Монсі

    06.01.2026 /

    Монс, Бельгія, грудень 2025 року На зламі жовтня і листопада 2025 року у бельгійському місті Монс відкрився новий вокзал. Ця подія стала сенсаційною, адже цей вокзал – це нове творіння надвідомого іспанського архітектора Сантьяго Калатрави, чия творча біографія почалася ще в 1981 році, коли він після закінчення Швейцарської вищої технічної школи в Цюріху відкрив своє власне архітектурне бюро. Не буду перечислювати всіх проєктів цього архітектора – вони перелічені у Вікіпедії.Я ж на власні очі бачила Місто мистецтв і наук у Валенсії, міст Конституції у Венеції, а тепер ще й цей новий вокзал у Монсі. Однак слово «новий»  в стосунку до цього вокзалу я вживаю з деяким застереженням: вокзал новий за…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    Новаторство чи епігонство? Текст N 1 з циклу “Мої міркування, спричинені конфліктом навколо пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту роботи Себастіана Швайкерта”

    09.09.2021

    Листи, адресовані у вічність

    18.05.2020

    «Pietá». Про що мовчать Євангелія

    01.05.2024
  • Есеї

    Сяйво баварських тютюнниць

    18.11.2025 /

    Слово тютнниця практично вийшло зі сучасного лексикону. Люди зазвичай вживають російське слово “табакерка” і уявляють собі коробочку, у якій сановиті люди носили нюхальний тютюн. Таких коробочок можна вдосталь побачити у музеях, де виставляють найошатніші та найдорожчі експонати. І якщо десь трапляється тютюнова пляшечка, то її сприймають як флакон для парфумів. Досить часто такі тютюнові пляшечки мають китайське походження – китайцям не сподобалися звичні європейцям тютюнниці-коробочки, які потрапили до Китаю разом з тютюном. Китайцям вони видалися непрактичними, тому вони почали використовувати для тютюну пляшечки для ліків. Я якраз маю одну таку від сердечних, дуже помічних, мікрокапсул. Спочатку китайські тютюнові пляшечки виготовляли зі скла чи глини, потім, з винайденням порцеляни, китайці почали…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    «А от у Європі…» Текст N 3 з циклу «Мої міркування, спричинені конфліктом навколо пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту роботи Себастіана Швайкерта»

    14.09.2021

    Магія Романа Дмитрика

    16.02.2023

    На зламі світоглядних епох. Частина ІІ. Метамодерн навколо мене

    10.12.2023
  • Есеї,  Мистецтво

    Сенси, заховані у символи. Церква 365-ти зірок абатства Віндберг

    18.11.2025 /

    Віндберг, листопад 2025 Почнемо з того, що випадковості не випадкові. І навряд я б колись взнала про абатство у Віндбергу, якби не історія, яка сталася з однією моєю знайомою школяркою. Ця дівчина навчається в останньому класі німецької школи, у програмі якої є добровільно-примусові заходи, як, наприклад, семінари, які проводяться десь на виїзді. Такі заходи організовують буцім-то для посилення товариських стосунків між однокласниками. Добровільність участі в таких заходах чисто теоретична, практично ж мають їхати всі. Моя юна товаришка, котрій, як і мені, не властивий дух колективізму, довго й активно протестувала проти своєї участи в цій поїздці, але врешті змушена була поїхати. Оскільки школа функціонує від якоїсь католицької релігійної фундації, то учнів…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    Що нам відомо про Себастіана Швайкерта? Текст N2 з циклу “Мої міркування, спричинені конфліктом навколо пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту роботи Себастіана Швайкерта”

    05.09.2021

    Сяйво баварських тютюнниць

    18.11.2025

    Інфіковані печаллю

    21.03.2020
  • Есеї

    Крихка краса 1. Музей богемського скла в Пассау

    16.11.2025 /

    Пассау, листопад 2025 року Я ніколи не була фанаткою скляних виробів, хоча й байдужою до них я себе вважати не можу. У численних музеях я не проминала вітрини зі склом, біля деяких навіть затримувалася довше, але все ж моя душа прагнула швидше дійти до вітрин з порцеляною. Однак музеї скла в Нижній Баварії вразили мене настільки, що я вирішила створити у себе в блозі фотогалереї, присвячені їхнім колекціям, і навіть написала вірш: Крихка краса скляних тендітних ваз,Примхливі кшталти келихів прозорих!Як вижили вони, пройшли крізь простір й час,Через гряду століть нещадних і суворих? Не знищила їх варварська рука,Не стали жертвою незграбності служниці,Не розлетілись вщент від протягу ривка,Не скинув землетрус їх поштовхом…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    Pietas Patris

    02.05.2024

    Сяйво баварських тютюнниць

    18.11.2025

    Листи, адресовані у вічність

    18.05.2020
  • Есеї

    БЛАГОВІЩЕННЯ. ЧАСТИНА ІІІ. «Благовіщення з рукоділлям»

    03.04.2025 /

    2-3 квітня 2025На чільному зображенні – “Благовіщення” Джона Вільяма Вотергауза. 1914 рік. Приватна збірка Цю частину мого викладу про іконографію Благовіщення я присвячу композиції, яку узагальнено називають «Благовіщенням з рукоділлям». Таку назву вживають до тих зображень Благовіщення, де Діву Марію представлено переважно з веретеном та/або прядкою, рідше просто з клубком ниток і, що дуже рідко, – з ткацьким станком чи ще якимось пристосуванням для роботи з пряжею. Що примітно, не існує сюжетів Благовіщення, де б Діва Марія шила чи вишивала. Появу композиції «Благовіщення з рукоділлям» дослідники пов’язують з апокрифічним «Протоєвангелієм Якова», про яке я розповідала у попередній частині. У цьому тексті є три згадки про те, як Діва Марія пряла:…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    Звуки музики

    29.08.2021

    Що нам відомо про Себастіана Швайкерта? Текст N2 з циклу “Мої міркування, спричинені конфліктом навколо пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту роботи Себастіана Швайкерта”

    05.09.2021

    Амонячки. Смак абсолютного щастя

    18.12.2020
 Старіші записи
  • Перехід на головну сторінку
  • Privacy Policy

КИЦЯ-МАНДРІВНИЦЯ
Блог Олі Котик
© Olusyk, 2019

Дозвольте представитися: я – Оля Котик.
Цей блог не претендує на статус путівника чи порадника туристові. Це просто ляси-баляси у колі друзів про мандри, хоча я, звісно, завжди радо поділюся власним досвідом та дам корисні поради.Цим блогом я хочу також посприяти збільшенню україномовного контенту, тому блог буде вестися виключно українською мовою. Я знаю, що це може скоротити кількість читачів, однак для мене з’являється ще один стимул писати добротно і небанально, щоб зацікавити й іншомовну аудиторію.
Отже, ласкаво прошу на мою сторінку всіх, хто не проти віртуально помандрувати та поспілкуватися на цікаві теми. Інтерактивність вітається.


"ПАТЕНТ" НА НАЗВУ БЛОГУ


Оскільки нікнейми “Киці-мандрівниці” нехай не часто, але все ж зустрічаються на просторах Інтернету, то вирішила опбулікувати документ, який є доказом того, що це ім’я наша родина використовує вже дуже давно. На жаль, найраніша листівка, що збереглася, походить допіру з 1985 року, коли ми з мамою мандрували ще тоді відносно дружньою Росією, але “киці-мандрівниці” ввійшли до нашого родинного лексикону набагато раніше, адже мама використовувала кожну нагоду кудись помандрувати, звідки і надсилала листівки та телеграми. Котячі мордочки замість підпису вона малювала ще до заміжжя, так само як і нявчала у слухавку, коли телефонувала близьким знайомим. “Донявкалася”, – влучно пожартував один знайомий професор, коли мама вийшла заміж, взяла прізвище Котик і вже на цілком законних підставах продовжила свою котоманію. До слова, каламбур “котовасія” замість “катавасія” був у нас також законно та логічно обґрунтованим, адже мого батька звали Василь. Тому немає нічого дивного, що коли народилося “котенятко”, себто я, і мене ще малям почали возити і “фарширувати” враженнями, то “киця-мандрівниця” та клеймо “котяча мордочка” стали невід’ємною частиною моєї самоідентифікації. Ось так!

© Olusyk, 2019
Усі права на авторські тексти та світлини застережені.
Копіювання в цілому та частковому вигляді дозволяється лише з посиланням на мій сайт та зі зазначенням мого імені.

Ashe Тема від WP Royal.