-
На подіумі скорботи. Частина перша. Усипальниці.
Монументальне кладовище в Мілані. 2012-2019-2020рр.
-
Марія Іларіонівна Щербачова. Людина, яка “повернула” Жоржу де Ла Турові його картину
Історія атрибуції картини "Платіж" ("У лихваря") з колекції Львівської національної галереї ім.Б.Возницького.
-
Незриме світло Сен-Мало
Франція. Сен-Мало. 2010-2020рр.
-
Сад каменів бухти Халонг і роздуми про втрачене мистецтво споглядати Вічність
В'єтнам. Січень 2020.
-
Листи, адресовані у вічність
Кладовище Стальєно в Генуї. Жовтень 2016 року.
Вам також може сподобатись
Звуки музики
Амонячки. Смак абсолютного щастя
БЛАГОВІЩЕННЯ. ЧАСТИНА ІІІ. «Благовіщення з рукоділлям»
-
Досьє на Курупіту гвіанську: вона ж нагалінгам, вона ж аяхума, вона ж дерево гарматних ядер і священне дерево сал.
Курупіта, нагалінгам, аяхума, дерево гарматних ядер, священне дерево сал – це всього невелика частина назв, які носить дерево, що цвіте такими прекрасними квітами. Не здивуюся, якщо хтось з вас відразу озвучить свій варіант, бо практично в кожній країні, де можна зустріти рослину під науковим найменуванням Couroupita guianensis, вона називається інакше, і чим більше мандруєш та слухаєш екскурсоводів, тим більше заплутуєшся. Однак я все ж докопалася, якщо не до абсолютної істини, то принаймні до причини усіх непорозумінь.Отже, поїхали! Вперше я побачила Курупіту гвіанську в Камбоджі, вдруге – у Бангкоку, причому обидва рази під час додаткових екскурсій, які подарували нам чи не найбільше вражень і несподіванок. Факультатив у Камбоджі включав поїздку до…
Вам також може сподобатись
Невідома Португалія. Частина 1. Португальські вівтарні «тортики».
Незриме світло Сен-Мало
У затінку ліванського кедра
