КИЦЯ-МАНДРІВНИЦЯ

Нюрнберг,18 грудня 2020 року Маю зізнатися, що ці невигадливі коржики з кулінарного арсеналу моєї бабусі є моїми найулюбленішими солодощами. І справа не лише в смаку, а в тому, що їхнє виготовлення майже завжди ставало початком того дня, який дарував мені відчуття цілковитого щастя. Саме в процесі приготування “амонячок” до мене з самого малечку прийшло розуміння, що шлях до щастя ніколи не є швидким, а деякі етапи цієї дороги можуть бути навіть неприємними. Наприклад, хімічний запах амонію – він просто виїдав мені очі! – але як я чекала, коли бабуся витягне з шафи щільно заклеєний пластиліном слоїчок з білими смердючими кристаликами! Потім вона замішувала тісто і починався найнудніший етап процесу –…

Старовинна латинська приказка каже, що «de gustibus non est disputandum», тобто «про смаки не сперечаються», вкладаючи у слово “смак” значення «вподобання», а не конкретно базові смакові відчуття, яких, як відомо, є чотири – солодкий, солоний, гіркий і кислий. Вірніше, було чотири. У цьому місці, перед тим, як почати довгу розповідь про затяту дискусію, а що ж врешті вважати п’ятим смаком, мені захотілося прикрасити текст якимось натюрмортом чи алегоричною картиною, які б конкретно зображали чотири усталені класичні смаки. Я напружила пам’ять і зрозуміла, що я не тільки особисто не бачила таких картин, але й ніколи не чула про конкретні алегорії смаків, хоча зібрала непогану бібліотечку на тему символіки у мистецтві. Тоді…