• КИЦЯ-МАНДРІВНИЦЯ БЛОГ ОЛІ КОТИК
КИЦЯ-МАНДРІВНИЦЯ

  • МАНДРИ_ЄВРОПА
    • Італія
      • Готель “Citta dei mille”
      • Найвеличніша з Медічі
      • Український куточок у Соборі Святого Петра
      • Інфіковані печаллю
    • Німеччина
      • Баутцен. Зупинка на вимогу.
      • Кохану я по чепчику впізна́ю!
    • Швейцарія
      • Філіжанка, що повертає Втрачений час
      • Благословенна Гельвеція. Перша зустріч. Цюрих.
    • Франція
      • Вісім з половиною сторінок про Нормандію і Руан
      • ОPTATA FURIOSORUM
      • Незриме світло Сен-Мало
    • Португалія
      • Невідома Португалія. Частина 1. Португальські вівтарні «тортики».
    • Австрія
      • Звуки музики
    • Іспанія
      • Кров і пісок
  • МАНДРИ_АФРИКА
    • Мадагаскар
      • Замість тисячі непотрібних слів
  • МАНДРИ_АЗІЯ
    • В’єтнам
      • Собори Гауді на берегах Мнемозіни
      • Клітки для світла
      • Сад каменів бухти Халонг і роздуми про втрачене мистецтво споглядати Вічність
    • Камбоджа
      • Рятівний клінч. Дерева і мури Ангкору
      • Око наги
    • Тайланд
      • Бангкок. Казка, для якої і Шахерезаді забракло б слів
    • Японія
      • Момідзі-гарі, або Полювання на червоне листя
  • ІСТОРИЧНІ КЛАДОВИЩА
    • Листи, адресовані у вічність
    • На подіумі скорботи. Частина перша. Усипальниці.
    • На подіумі скорботи. Частина друга. Скульптурні надгробки.
    • Поміж небом і морем
    • Неоцвітна краса
  • ПРИРОДА
    • Планета Лемурія. Частина І, емоційна.
    • Планета Лемурія. Частина ІІ, інформативна: лемур звичайний, лепілемур, ай-ай.
    • За рікою, у затінку баобабів
    • У затінку ліванського кедра
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина перша.
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина друга.
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина третя.
    • Тільки в далекості є баобаби, секвої і пальми?
    • Досьє на Курупіту гвіанську: вона ж нагалінгам, вона ж аяхума, вона ж дерево гарматних ядер і священне дерево сал.
  • МИСТЕЦТВО
    • «Pietá». Про що мовчать Євангелія
    • Pietas Patris
    • НА ЗЛАМІ СВІТОГЛЯДНИХ ЕПОХ. Частина І. Те, що минуло
    • На зламі світоглядних епох. Частина ІІ. Метамодерн навколо мене
    • Правда, як і диявол, криється у дрібницях, або що спільного між Шерлоком Холмсом та бергамською художньою галереєю.
    • “Amore e Desiderio”. Виставка прерафаелітів у Мілані.
    • “Офелія”. Історія однієї картини
    • Марія Іларіонівна Щербачова. Людина, яка “повернула” Жоржу де Ла Турові його картину
    • А равлик повзе…
  • РЕЦЕНЗІЇ
    • Я йду, Христе!
    • “Украдене щастя” Івана Франка в постановці “Театру в кошику”
    • Ключ до підсвідомості. Виставка Петра Сипняка “Втрачений рай”
    • Магія Романа Дмитрика
    • Украй осучаснена «Каллісто» на сцені Нюрнберзької Опери
    • Про що можна дізнатися, переглядаючи кінострічку «Робота без авторства»
  • ПОЕЗІЯ
    • Іспанські ритми
  • ПЕРСОНАЛІЇ
    • Пам’яті В’ячеслава Борисовича Цайтца
    • Спогад про зустріч з Романом Віктюком
  • Львівська “Моцартіана”
    • Новаторство чи епігонство?
    • Що нам відомо про Себастіана Швайкерта?
    • «А от у Європі…»
  • КУЛІНАРНО-НОСТАЛЬГІЙНЕ
    • Амонячки. Смак абсолютного щастя
    • Сирна “підперезана” паска
    • П’ятий смак, або – Про смаки сперечаються!
  • МАНДРИ_ЄВРОПА
    • Італія
      • Готель “Citta dei mille”
      • Найвеличніша з Медічі
      • Український куточок у Соборі Святого Петра
      • Інфіковані печаллю
    • Німеччина
      • Баутцен. Зупинка на вимогу.
      • Кохану я по чепчику впізна́ю!
    • Швейцарія
      • Філіжанка, що повертає Втрачений час
      • Благословенна Гельвеція. Перша зустріч. Цюрих.
    • Франція
      • Вісім з половиною сторінок про Нормандію і Руан
      • ОPTATA FURIOSORUM
      • Незриме світло Сен-Мало
    • Португалія
      • Невідома Португалія. Частина 1. Португальські вівтарні «тортики».
    • Австрія
      • Звуки музики
    • Іспанія
      • Кров і пісок
  • МАНДРИ_АФРИКА
    • Мадагаскар
      • Замість тисячі непотрібних слів
  • МАНДРИ_АЗІЯ
    • В’єтнам
      • Собори Гауді на берегах Мнемозіни
      • Клітки для світла
      • Сад каменів бухти Халонг і роздуми про втрачене мистецтво споглядати Вічність
    • Камбоджа
      • Рятівний клінч. Дерева і мури Ангкору
      • Око наги
    • Тайланд
      • Бангкок. Казка, для якої і Шахерезаді забракло б слів
    • Японія
      • Момідзі-гарі, або Полювання на червоне листя
  • ІСТОРИЧНІ КЛАДОВИЩА
    • Листи, адресовані у вічність
    • На подіумі скорботи. Частина перша. Усипальниці.
    • На подіумі скорботи. Частина друга. Скульптурні надгробки.
    • Поміж небом і морем
    • Неоцвітна краса
  • ПРИРОДА
    • Планета Лемурія. Частина І, емоційна.
    • Планета Лемурія. Частина ІІ, інформативна: лемур звичайний, лепілемур, ай-ай.
    • За рікою, у затінку баобабів
    • У затінку ліванського кедра
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина перша.
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина друга.
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина третя.
    • Тільки в далекості є баобаби, секвої і пальми?
    • Досьє на Курупіту гвіанську: вона ж нагалінгам, вона ж аяхума, вона ж дерево гарматних ядер і священне дерево сал.
  • МИСТЕЦТВО
    • «Pietá». Про що мовчать Євангелія
    • Pietas Patris
    • НА ЗЛАМІ СВІТОГЛЯДНИХ ЕПОХ. Частина І. Те, що минуло
    • На зламі світоглядних епох. Частина ІІ. Метамодерн навколо мене
    • Правда, як і диявол, криється у дрібницях, або що спільного між Шерлоком Холмсом та бергамською художньою галереєю.
    • “Amore e Desiderio”. Виставка прерафаелітів у Мілані.
    • “Офелія”. Історія однієї картини
    • Марія Іларіонівна Щербачова. Людина, яка “повернула” Жоржу де Ла Турові його картину
    • А равлик повзе…
  • РЕЦЕНЗІЇ
    • Я йду, Христе!
    • “Украдене щастя” Івана Франка в постановці “Театру в кошику”
    • Ключ до підсвідомості. Виставка Петра Сипняка “Втрачений рай”
    • Магія Романа Дмитрика
    • Украй осучаснена «Каллісто» на сцені Нюрнберзької Опери
    • Про що можна дізнатися, переглядаючи кінострічку «Робота без авторства»
  • ПОЕЗІЯ
    • Іспанські ритми
  • ПЕРСОНАЛІЇ
    • Пам’яті В’ячеслава Борисовича Цайтца
    • Спогад про зустріч з Романом Віктюком
  • Львівська “Моцартіана”
    • Новаторство чи епігонство?
    • Що нам відомо про Себастіана Швайкерта?
    • «А от у Європі…»
  • КУЛІНАРНО-НОСТАЛЬГІЙНЕ
    • Амонячки. Смак абсолютного щастя
    • Сирна “підперезана” паска
    • П’ятий смак, або – Про смаки сперечаються!
  • Есеї

    Новаторство чи епігонство? Текст N 1 з циклу “Мої міркування, спричинені конфліктом навколо пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту роботи Себастіана Швайкерта”

    09.09.2021 /

    9 вересня 2021р. Світлини запозичені з відкритих Інтернет-джерел. Будуть негайно видалені у випадку претензій можливого правовласника. Публікація, як і сайт в цілому, не має комерційної мети. Одним з аргументів на захист пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту роботи Себастіана Швайкерта є сподівання ініціаторів його встановлення на те, що ця скульптура викличе широкий резонанс, публічні дискусії, адже, за словами мера Львова, «кожен побачить щось своє».Я сприйняла цей аргумент за запрошення до цього обговорення і поділюся тим, що ж побачила я. Отже, з першого погляду на світлини пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту в мене виникло враження, що я щось подібне десь вже зустрічала. Пластичне вирішення цієї алегоричної фігури (пам’ятником цю скульптуру назвати важко), особливо її…

    Читати далі
    Olusyk 2 коментарі

    Вам також може сподобатись

    Кров і пісок

    11.04.2020

    «Pietá». Про що мовчать Євангелія

    01.05.2024

    Пригода на берегах Західної Двіни

    17.01.2022
  • Есеї

    Що нам відомо про Себастіана Швайкерта? Текст N2 з циклу “Мої міркування, спричинені конфліктом навколо пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту роботи Себастіана Швайкерта”

    05.09.2021 /

    Нюрнберг, 4 вересня 2021 року На тлі скандалу навколо поставленої у Львові алегоричної фігури Франца Ксавера Моцарта авторства Себастіана Швайкерта найменш цікавим для публіки виявився сам скульптор. Тих, хто очікує на стьоб і скепсис, розчарую – мій допис буде більш ніж серйозним, тому дещо нудним і довгим. Це компенсується його інформативністю, адже я поставила собі за мету зібрати в одне ціле розрізнену інформацію про скульптора та зрозуміти, чому саме його було обрано для створення пам’ятного знаку Моцарту-молодшому. Я намагалася бути максимально неупередженою, хоча є таки добряче злою на “подарунок”, який отримав Львів. Я також  вирішила розібратися, наскільки правдивими  були відомості про Себастіана Швайкерта на ресурсі galnet від 10 травня 2021…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    «А от у Європі…» Текст N 3 з циклу «Мої міркування, спричинені конфліктом навколо пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту роботи Себастіана Швайкерта»

    14.09.2021

    Пам’яті В’ячеслава Борисовича Цайтца

    12.12.2021

    Ділове літо і одна стара потішна історія

    20.08.2021
  • Есеї

    НА ЗЛАМІ СВІТОГЛЯДНИХ ЕПОХ. Частина І. Те, що минуло

    31.08.2021 /

    Нюрнберг, 31.08.2021.На заставці – картина художника українського походження Jerry Zeniuk на виставці в Мюнхенській Пінакотеці сучасності Дискусія, що вирує зараз у реалі та віртуалі навколо щойно встановленого пам’ятника Моцарту-молодшому авторства Себастіана Швайкерта у Львові, чітко задемонструвала, що в багатьох людей, які вирішили висловити підтримку «сучасному» пам’ятнику, відсутнє не тільки розуміння термінів, які вони вживали, але й поняття про те, що таке «сучасне мистецтво» взагалі та чому воно може бути несучасним.  Сперечатися у коментарях з людьми, котрі не розуміють предмета суперечки,  справа безнадійна, тому пишу цей текст, сповнена ідеалістичної надії на те, що хтось з тих, хто зійшовся зі мною на фб-ристалищах і штрикав у мене питанням “а хто така, щоб…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    НЮРНБЕРЗЬКА ЛІЙКА або ЧИМ НЮРНБЕРЖЦІ ЗБАГАТИЛИ СВІТ. Частина ІI. Звук

    10.10.2024

    БЛАГОВІЩЕННЯ. ЧАСТИНА І. ПОЧУТТЯ ДІВИ МАРІЇ

    26.03.2025

    Новаторство чи епігонство? Текст N 1 з циклу “Мої міркування, спричинені конфліктом навколо пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту роботи Себастіана Швайкерта”

    09.09.2021
  • Есеї,  Фотоекскурсії

    Звуки музики

    29.08.2021 /

    Австрія. Зальцбург. 25.07.2009. Редакція 2019р.

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    БЛАГОВІЩЕННЯ. ЧАСТИНА ІІ. Альтернативні літературні джерела іконографії сюжетів на релігійну тематику. Благовіщення біля джерела або криниці

    01.04.2025

    Спогад про зустріч з Романом Віктюком

    17.11.2021

    НЮРНБЕРЗЬКА ЛІЙКА або ЧИМ НЮРНБЕРЖЦІ ЗБАГАТИЛИ СВІТ. Частина ІI. Звук

    10.10.2024
  • Есеї

    Я не випендрююся

    23.08.2021 /

    Ситуація, яка склалася на ФБ, змушує мене щораз більше ніяковіти. Моє ніяковіння не просте (не червонію і піч не колупаю), а сповнене асоціацій і специфічного гумору. Заклики моїх друзів повернутися у мордокнигу викликали в моїй пам’яті останні кадри першої частини знаменитого фільму Сергія Ейзенштейна “Іван Грозний”, що показують нам царя, котрий взимку на зламі 1564-1565 рр. у гніві на бояр покинув Москву і засів в Олександрівській слободі, пообіцявши (в першу чергу собі самому), що повернеться до столиці тільки на народний заклик. Щоб добитися свого, він пішов на великий ризик – оголосив про своє відречення від престолу та направив про це послання до столиці. І не схибив – прості люди відразу…

    Читати далі
    Olusyk 2 коментарі

    Вам також може сподобатись

    Ділове літо і одна стара потішна історія

    20.08.2021

    БЛАГОВІЩЕННЯ. ЧАСТИНА І. ПОЧУТТЯ ДІВИ МАРІЇ

    26.03.2025

    Ключ до підсвідомості. Виставка Петра Сипняка “Втрачений рай”

    12.12.2021
  • Есеї,  Життя-буття

    Ділове літо і одна стара потішна історія

    20.08.2021 /

    Літо – пора відпусток і канікул. Однак ці два поняття – відпустка і канікули – прерогатива людей, котрі працюють чи навчаються. А от неробам вони не належаться. Колись ще Пеппі Довгапанчоха побивалася, що вона не може, як всі нормальні діти, піти на канікули і заради них навіть записалася до школи. Ненадовго, звісно. Бо той, хто привчився до вільного графіка, дуже рідко може ввійти в русло підневільного трудового життя. Отак і я. П’ятирічна заборона на працю, якою мене “ощасливили” при в’їзді до Німеччини, зробили мене ще більш нетерпимою до нав’язаного зі сторони розкладу дня і до контактів з людьми, які мене дратують, але від котрих нема куди подітися. У цілому така…

    Читати далі
    Olusyk 1 коментар

    Вам також може сподобатись

    «А от у Європі…» Текст N 3 з циклу «Мої міркування, спричинені конфліктом навколо пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту роботи Себастіана Швайкерта»

    14.09.2021

    Марія Іларіонівна Щербачова. Людина, яка “повернула” Жоржу де Ла Турові його картину

    06.08.2020

    Pietas Patris

    02.05.2024
 Старіші записи
Новіші записи 
  • Перехід на головну сторінку
  • Privacy Policy

КИЦЯ-МАНДРІВНИЦЯ
Блог Олі Котик
© Olusyk, 2019

Дозвольте представитися: я – Оля Котик.
Цей блог не претендує на статус путівника чи порадника туристові. Це просто ляси-баляси у колі друзів про мандри, хоча я, звісно, завжди радо поділюся власним досвідом та дам корисні поради.Цим блогом я хочу також посприяти збільшенню україномовного контенту, тому блог буде вестися виключно українською мовою. Я знаю, що це може скоротити кількість читачів, однак для мене з’являється ще один стимул писати добротно і небанально, щоб зацікавити й іншомовну аудиторію.
Отже, ласкаво прошу на мою сторінку всіх, хто не проти віртуально помандрувати та поспілкуватися на цікаві теми. Інтерактивність вітається.


"ПАТЕНТ" НА НАЗВУ БЛОГУ


Оскільки нікнейми “Киці-мандрівниці” нехай не часто, але все ж зустрічаються на просторах Інтернету, то вирішила опбулікувати документ, який є доказом того, що це ім’я наша родина використовує вже дуже давно. На жаль, найраніша листівка, що збереглася, походить допіру з 1985 року, коли ми з мамою мандрували ще тоді відносно дружньою Росією, але “киці-мандрівниці” ввійшли до нашого родинного лексикону набагато раніше, адже мама використовувала кожну нагоду кудись помандрувати, звідки і надсилала листівки та телеграми. Котячі мордочки замість підпису вона малювала ще до заміжжя, так само як і нявчала у слухавку, коли телефонувала близьким знайомим. “Донявкалася”, – влучно пожартував один знайомий професор, коли мама вийшла заміж, взяла прізвище Котик і вже на цілком законних підставах продовжила свою котоманію. До слова, каламбур “котовасія” замість “катавасія” був у нас також законно та логічно обґрунтованим, адже мого батька звали Василь. Тому немає нічого дивного, що коли народилося “котенятко”, себто я, і мене ще малям почали возити і “фарширувати” враженнями, то “киця-мандрівниця” та клеймо “котяча мордочка” стали невід’ємною частиною моєї самоідентифікації. Ось так!

© Olusyk, 2019
Усі права на авторські тексти та світлини застережені.
Копіювання в цілому та частковому вигляді дозволяється лише з посиланням на мій сайт та зі зазначенням мого імені.

Ashe Тема від WP Royal.