Сяйво баварських тютюнниць

Слово тютнниця практично вийшло зі сучасного лексикону. Люди зазвичай вживають російське слово “табакерка” і уявляють собі коробочку, у якій сановиті люди носили нюхальний тютюн. Таких коробочок можна вдосталь побачити у музеях, де виставляють найошатніші та найдорожчі експонати. І якщо десь трапляється тютюнова пляшечка, то її сприймають як флакон для парфумів. Досить часто такі тютюнові пляшечки мають китайське походження – китайцям не сподобалися звичні європейцям тютюнниці-коробочки, які потрапили до Китаю разом з тютюном. Китайцям вони видалися непрактичними, тому вони почали використовувати для тютюну пляшечки для ліків. Я якраз маю одну таку від сердечних, дуже помічних, мікрокапсул.

Спочатку китайські тютюнові пляшечки виготовляли зі скла чи глини, потім, з винайденням порцеляни, китайці почали створювати їх і з цього прекрасного матеріалу. І, звичайно, з часом вони, як і тютюнниці-коробочки в Європі, стали не тільки ужитковим предметом, але й об’єктом колекціонування китайської знаті, оскільки майстри старалися перевершити одне одного у створенні цих міні-шедеврів. Виготовляють їх і сьогодні, але виключно, як предмети колекціонування, особливо цінують скляні з внутрішнім розписом.
У Європі ж продовжували користуватися тютюнницями-коробочками, лиш де-не-де виникла традиція носити нюхальний тютюн у пляшечках. Такий звичай був поширений, наприклад, у Великобританії ХІХ ст.
Але найбільше у Європі пляшечки для нюхального тютюну прижилися в Баварії, де вони стали частиною баварського національного костюма – їх чіпляють на пасок за корок, який часто майструють з різних мисливських трофеїв, зазвичай пір’ячок. Називають їх тут ще бікслями – Bixl.
Особливої слави набули скляні пляшечки-тютюнниці, вироблені на скляних гутнях в регіоні Баварського лісу. Після завершення Першої світової війни вони практично вийшли з ужитку, так як люди масово перейшли на дешевші та практичніші цигарки, а привселюдне спеціальне чихання стало неприйнятним у товаристві, відтак їх майже перестали виготовляти. Але в 1960-их роках, з ростом добробуту німців, пляшеки-тютюнниці знову з’явилися на ринку, тепер вже як предмети пристрасного колекціонування.
Переглянувши галерею світлин, які я зробила в Музеї скла у Фрауенау, ви зрозумієте чому за ці предмети віддають чималі гроші, а, може, й самі забажаєте їх колекціонувати.