Нарешті я розгойдалася з достатньою амплітудою і зареєструвала свій особистий блог під назваою “Киця-мандрівниця” – так ми з мамою здавна підписували листівки та телеграми, які відсилалали додому зі своїх мандрівок. Іноді нас виправляли, нагадуючи, що у казці були жабки. Але ж які ж ми жабки, ми – Котики! У паспорті написано! Та й рима, що суттєво, дуже симпатична. До створення блогу мене спонукала неймовірна кількість світлин та вражень, які накопичилися за роки моїх вештань світом, і моє нестримне бажання розповідати у Фейсбуці про різні цікавинки, на які натрапляю я під час своїх подорожей. Проте на ФБ усі дописи, мої та чужі, через кілька днів після публікації наче падають у прірву,…