9 вересня 2021р. Світлини запозичені з відкритих Інтернет-джерел. Будуть негайно видалені у випадку претензій можливого правовласника. Публікація, як і сайт в цілому, не має комерційної мети. Одним з аргументів на захист пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту роботи Себастіана Швайкерта є сподівання ініціаторів його встановлення на те, що ця скульптура викличе широкий резонанс, публічні дискусії, адже, за словами мера Львова, «кожен побачить щось своє».Я сприйняла цей аргумент за запрошення до цього обговорення і поділюся тим, що ж побачила я. Отже, з першого погляду на світлини пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту в мене виникло враження, що я щось подібне десь вже зустрічала. Пластичне вирішення цієї алегоричної фігури (пам’ятником цю скульптуру назвати важко), особливо її…

Нюрнберг, 4 вересня 2021 року На тлі скандалу навколо поставленої у Львові алегоричної фігури Франца Ксавера Моцарта авторства Себастіана Швайкерта найменш цікавим для публіки виявився сам скульптор. Тих, хто очікує на стьоб і скепсис, розчарую – мій допис буде більш ніж серйозним, тому дещо нудним і довгим. Це компенсується його інформативністю, адже я поставила собі за мету зібрати в одне ціле розрізнену інформацію про скульптора та зрозуміти, чому саме його було обрано для створення пам’ятного знаку Моцарту-молодшому. Я намагалася бути максимально неупередженою, хоча є таки добряче злою на “подарунок”, який отримав Львів. Я також  вирішила розібратися, наскільки правдивими  були відомості про Себастіана Швайкерта на ресурсі galnet від 10 травня 2021…

Нюрнберг, 31.08.2021.На заставці – картина художника українського походження Jerry Zeniuk на виставці в Мюнхенській Пінакотеці сучасності Дискусія, що вирує зараз у реалі та віртуалі навколо щойно встановленого пам’ятника Моцарту-молодшому авторства Себастіана Швайкерта у Львові, чітко задемонструвала, що в багатьох людей, які вирішили висловити підтримку «сучасному» пам’ятнику, відсутнє не тільки розуміння термінів, які вони вживали, але й поняття про те, що таке «сучасне мистецтво» взагалі та чому воно може бути несучасним.  Сперечатися у коментарях з людьми, котрі не розуміють предмета суперечки,  справа безнадійна, тому пишу цей текст, сповнена ідеалістичної надії на те, що хтось з тих, хто зійшовся зі мною на фб-ристалищах і штрикав у мене питанням “а хто така, щоб…

Ситуація, яка склалася на ФБ, змушує мене щораз більше ніяковіти. Моє ніяковіння не просте (не червонію і піч не колупаю), а сповнене асоціацій і специфічного гумору. Заклики моїх друзів повернутися у мордокнигу викликали в моїй пам’яті останні кадри першої частини знаменитого фільму Сергія Ейзенштейна “Іван Грозний”, що показують нам царя, котрий взимку на зламі 1564-1565 рр. у гніві на бояр покинув Москву і засів в Олександрівській слободі, пообіцявши (в першу чергу собі самому), що повернеться до столиці тільки на народний заклик. Щоб добитися свого, він пішов на великий ризик – оголосив про своє відречення від престолу та направив про це послання до столиці. І не схибив – прості люди відразу…

Літо – пора відпусток і канікул. Однак ці два поняття – відпустка і канікули – прерогатива людей, котрі працюють чи навчаються. А от неробам вони не належаться. Колись ще Пеппі Довгапанчоха побивалася, що вона не може, як всі нормальні діти, піти на канікули і заради них навіть записалася до школи. Ненадовго, звісно. Бо той, хто привчився до вільного графіка, дуже рідко може ввійти в русло підневільного трудового життя. Отак і я. П’ятирічна заборона на працю, якою мене “ощасливили” при в’їзді до Німеччини, зробили мене ще більш нетерпимою до нав’язаного зі сторони розкладу дня і до контактів з людьми, які мене дратують, але від котрих нема куди подітися. У цілому така…