Ну от, надійшов час на десерт та на оповідку про нашу фірмову родинну сирну бабку. Почну з того, що рівно тиждень тому мене серйозно роздратували – із незрозумілих мені причин затягується одна проста, але важлива справа. І я не маю жодної можливості на щось вплинути, а мушу пасивно чекати «біля моря погоди» і то абсолютно невідомо, чи та “погода” взагалі буде. Такі ситуації завжди вводять мене у стан непогамованого роздратування, а воно, роздратування, є найменш конструктивною людською емоцією. От навіть «злість буває геніальна», а роздратування – ніколи! Тому я зрозуміла, що мені не те що не треба братися до дріжджового тіста, але навіть протягувати руки до пачечки з дріжджами. А…

Остання обурлива подія на ФБ – знищення адміністрацією ФБ сторінки Усті Стефанчук без права встановлення архівів – спонукала мене зайнятися переглядом й архівуванням своїх дописів та віршів, які я необачно публікувала виключно у цій мережі без копій на жорсткому диску чи хмарі. Найцікавіше та найзмістовніше зі своїх старих мережевих матеріалів буду поступово розміщувати у своєму блозі, якому планую поступово надавати вигляду “живого журналу”, до якого зможуть зазирати ті, кому мене бракуватиме на ФБ.Наразі засновую нову рубрику “Ностальгійно-кулінарне”, у котру для початку скопіюю допис про “підперезану” паску.