• КИЦЯ-МАНДРІВНИЦЯ БЛОГ ОЛІ КОТИК
КИЦЯ-МАНДРІВНИЦЯ

  • МАНДРИ_ЄВРОПА
    • Італія
      • Готель “Citta dei mille”
      • Найвеличніша з Медічі
      • Український куточок у Соборі Святого Петра
      • Інфіковані печаллю
    • Німеччина
      • Баутцен. Зупинка на вимогу.
      • Кохану я по чепчику впізна́ю!
    • Швейцарія
      • Філіжанка, що повертає Втрачений час
      • Благословенна Гельвеція. Перша зустріч. Цюрих.
    • Франція
      • Вісім з половиною сторінок про Нормандію і Руан
      • ОPTATA FURIOSORUM
      • Незриме світло Сен-Мало
    • Португалія
      • Невідома Португалія. Частина 1. Португальські вівтарні «тортики».
    • Австрія
      • Звуки музики
    • Іспанія
      • Кров і пісок
  • МАНДРИ_АФРИКА
    • Мадагаскар
      • Замість тисячі непотрібних слів
  • МАНДРИ_АЗІЯ
    • В’єтнам
      • Собори Гауді на берегах Мнемозіни
      • Клітки для світла
      • Сад каменів бухти Халонг і роздуми про втрачене мистецтво споглядати Вічність
    • Камбоджа
      • Рятівний клінч. Дерева і мури Ангкору
      • Око наги
    • Тайланд
      • Бангкок. Казка, для якої і Шахерезаді забракло б слів
    • Японія
      • Момідзі-гарі, або Полювання на червоне листя
  • ІСТОРИЧНІ КЛАДОВИЩА
    • Листи, адресовані у вічність
    • На подіумі скорботи. Частина перша. Усипальниці.
    • На подіумі скорботи. Частина друга. Скульптурні надгробки.
    • Поміж небом і морем
    • Неоцвітна краса
  • ПРИРОДА
    • Планета Лемурія. Частина І, емоційна.
    • Планета Лемурія. Частина ІІ, інформативна: лемур звичайний, лепілемур, ай-ай.
    • За рікою, у затінку баобабів
    • У затінку ліванського кедра
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина перша.
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина друга.
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина третя.
    • Тільки в далекості є баобаби, секвої і пальми?
    • Досьє на Курупіту гвіанську: вона ж нагалінгам, вона ж аяхума, вона ж дерево гарматних ядер і священне дерево сал.
  • МИСТЕЦТВО
    • «Pietá». Про що мовчать Євангелія
    • Pietas Patris
    • НА ЗЛАМІ СВІТОГЛЯДНИХ ЕПОХ. Частина І. Те, що минуло
    • На зламі світоглядних епох. Частина ІІ. Метамодерн навколо мене
    • Правда, як і диявол, криється у дрібницях, або що спільного між Шерлоком Холмсом та бергамською художньою галереєю.
    • “Amore e Desiderio”. Виставка прерафаелітів у Мілані.
    • “Офелія”. Історія однієї картини
    • Марія Іларіонівна Щербачова. Людина, яка “повернула” Жоржу де Ла Турові його картину
    • А равлик повзе…
  • РЕЦЕНЗІЇ
    • Я йду, Христе!
    • “Украдене щастя” Івана Франка в постановці “Театру в кошику”
    • Ключ до підсвідомості. Виставка Петра Сипняка “Втрачений рай”
    • Магія Романа Дмитрика
    • Украй осучаснена «Каллісто» на сцені Нюрнберзької Опери
    • Про що можна дізнатися, переглядаючи кінострічку «Робота без авторства»
  • ПОЕЗІЯ
    • Іспанські ритми
  • ПЕРСОНАЛІЇ
    • Пам’яті В’ячеслава Борисовича Цайтца
    • Спогад про зустріч з Романом Віктюком
  • Львівська “Моцартіана”
    • Новаторство чи епігонство?
    • Що нам відомо про Себастіана Швайкерта?
    • «А от у Європі…»
  • КУЛІНАРНО-НОСТАЛЬГІЙНЕ
    • Амонячки. Смак абсолютного щастя
    • Сирна “підперезана” паска
    • П’ятий смак, або – Про смаки сперечаються!
  • МАНДРИ_ЄВРОПА
    • Італія
      • Готель “Citta dei mille”
      • Найвеличніша з Медічі
      • Український куточок у Соборі Святого Петра
      • Інфіковані печаллю
    • Німеччина
      • Баутцен. Зупинка на вимогу.
      • Кохану я по чепчику впізна́ю!
    • Швейцарія
      • Філіжанка, що повертає Втрачений час
      • Благословенна Гельвеція. Перша зустріч. Цюрих.
    • Франція
      • Вісім з половиною сторінок про Нормандію і Руан
      • ОPTATA FURIOSORUM
      • Незриме світло Сен-Мало
    • Португалія
      • Невідома Португалія. Частина 1. Португальські вівтарні «тортики».
    • Австрія
      • Звуки музики
    • Іспанія
      • Кров і пісок
  • МАНДРИ_АФРИКА
    • Мадагаскар
      • Замість тисячі непотрібних слів
  • МАНДРИ_АЗІЯ
    • В’єтнам
      • Собори Гауді на берегах Мнемозіни
      • Клітки для світла
      • Сад каменів бухти Халонг і роздуми про втрачене мистецтво споглядати Вічність
    • Камбоджа
      • Рятівний клінч. Дерева і мури Ангкору
      • Око наги
    • Тайланд
      • Бангкок. Казка, для якої і Шахерезаді забракло б слів
    • Японія
      • Момідзі-гарі, або Полювання на червоне листя
  • ІСТОРИЧНІ КЛАДОВИЩА
    • Листи, адресовані у вічність
    • На подіумі скорботи. Частина перша. Усипальниці.
    • На подіумі скорботи. Частина друга. Скульптурні надгробки.
    • Поміж небом і морем
    • Неоцвітна краса
  • ПРИРОДА
    • Планета Лемурія. Частина І, емоційна.
    • Планета Лемурія. Частина ІІ, інформативна: лемур звичайний, лепілемур, ай-ай.
    • За рікою, у затінку баобабів
    • У затінку ліванського кедра
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина перша.
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина друга.
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина третя.
    • Тільки в далекості є баобаби, секвої і пальми?
    • Досьє на Курупіту гвіанську: вона ж нагалінгам, вона ж аяхума, вона ж дерево гарматних ядер і священне дерево сал.
  • МИСТЕЦТВО
    • «Pietá». Про що мовчать Євангелія
    • Pietas Patris
    • НА ЗЛАМІ СВІТОГЛЯДНИХ ЕПОХ. Частина І. Те, що минуло
    • На зламі світоглядних епох. Частина ІІ. Метамодерн навколо мене
    • Правда, як і диявол, криється у дрібницях, або що спільного між Шерлоком Холмсом та бергамською художньою галереєю.
    • “Amore e Desiderio”. Виставка прерафаелітів у Мілані.
    • “Офелія”. Історія однієї картини
    • Марія Іларіонівна Щербачова. Людина, яка “повернула” Жоржу де Ла Турові його картину
    • А равлик повзе…
  • РЕЦЕНЗІЇ
    • Я йду, Христе!
    • “Украдене щастя” Івана Франка в постановці “Театру в кошику”
    • Ключ до підсвідомості. Виставка Петра Сипняка “Втрачений рай”
    • Магія Романа Дмитрика
    • Украй осучаснена «Каллісто» на сцені Нюрнберзької Опери
    • Про що можна дізнатися, переглядаючи кінострічку «Робота без авторства»
  • ПОЕЗІЯ
    • Іспанські ритми
  • ПЕРСОНАЛІЇ
    • Пам’яті В’ячеслава Борисовича Цайтца
    • Спогад про зустріч з Романом Віктюком
  • Львівська “Моцартіана”
    • Новаторство чи епігонство?
    • Що нам відомо про Себастіана Швайкерта?
    • «А от у Європі…»
  • КУЛІНАРНО-НОСТАЛЬГІЙНЕ
    • Амонячки. Смак абсолютного щастя
    • Сирна “підперезана” паска
    • П’ятий смак, або – Про смаки сперечаються!
  • Есеї

    LINDNER. Невмируще мистецтво порцеляни

    16.02.2026 /

    Кюпс. Баварія. Німеччина. Зима 2026 За що я люблю Німеччину? – За багатство на несподіванки. От живеш тут роками, але запас цікавих місць, які не те що можна, а треба відвідати, не вичерпується. Здавалось, перечитала всі путівники, не пропустила жодного стенду з проспектами, назбирала тих проспектів та буклетів цілу книжкову шафу, але все ж регулярно взнаю про якусь таку цікавинку, причому, зовсім недалеко від дому, до якої варто поїхати і побачити на власні очі. Іноді путівною зіркою може стати невелика тарілочка або філіжанка на блошиному ринку чи в магазинах з різними старими речами. Ось так моя коліжанка Іра натрапила на блюдце фірми Lindner, не полінувалася – полізла в Інтернет, подивитися,…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    БЛАГОВІЩЕННЯ. ЧАСТИНА ІІІ. «Благовіщення з рукоділлям»

    03.04.2025

    Сяйво баварських тютюнниць

    18.11.2025

    Я не випендрююся

    23.08.2021
  • Есеї

    Новий вокзал у Монсі

    06.01.2026 /

    Монс, Бельгія, грудень 2025 року На зламі жовтня і листопада 2025 року у бельгійському місті Монс відкрився новий вокзал. Ця подія стала сенсаційною, адже цей вокзал – це нове творіння надвідомого іспанського архітектора Сантьяго Калатрави, чия творча біографія почалася ще в 1981 році, коли він після закінчення Швейцарської вищої технічної школи в Цюріху відкрив своє власне архітектурне бюро. Не буду перечислювати всіх проєктів цього архітектора – вони перелічені у Вікіпедії.Я ж на власні очі бачила Місто мистецтв і наук у Валенсії, міст Конституції у Венеції, а тепер ще й цей новий вокзал у Монсі. Однак слово «новий»  в стосунку до цього вокзалу я вживаю з деяким застереженням: вокзал новий за…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    НА ЗЛАМІ СВІТОГЛЯДНИХ ЕПОХ. Частина І. Те, що минуло

    31.08.2021

    LINDNER. Невмируще мистецтво порцеляни

    16.02.2026

    Магія Романа Дмитрика

    16.02.2023
  • Есеї

    Сяйво баварських тютюнниць

    18.11.2025 /

    Слово тютнниця практично вийшло зі сучасного лексикону. Люди зазвичай вживають російське слово “табакерка” і уявляють собі коробочку, у якій сановиті люди носили нюхальний тютюн. Таких коробочок можна вдосталь побачити у музеях, де виставляють найошатніші та найдорожчі експонати. І якщо десь трапляється тютюнова пляшечка, то її сприймають як флакон для парфумів. Досить часто такі тютюнові пляшечки мають китайське походження – китайцям не сподобалися звичні європейцям тютюнниці-коробочки, які потрапили до Китаю разом з тютюном. Китайцям вони видалися непрактичними, тому вони почали використовувати для тютюну пляшечки для ліків. Я якраз маю одну таку від сердечних, дуже помічних, мікрокапсул. Спочатку китайські тютюнові пляшечки виготовляли зі скла чи глини, потім, з винайденням порцеляни, китайці почали…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    Я не випендрююся

    23.08.2021

    НЮРНБЕРЗЬКА ЛІЙКА або ЧИМ НЮРНБЕРЖЦІ ЗБАГАТИЛИ СВІТ. Частина ІI. Звук

    10.10.2024

    Pietas Patris

    02.05.2024
  • Есеї,  Мистецтво

    Сенси, заховані у символи. Церква 365-ти зірок абатства Віндберг

    18.11.2025 /

    Віндберг, листопад 2025 Почнемо з того, що випадковості не випадкові. І навряд я б колись взнала про абатство у Віндбергу, якби не історія, яка сталася з однією моєю знайомою школяркою. Ця дівчина навчається в останньому класі німецької школи, у програмі якої є добровільно-примусові заходи, як, наприклад, семінари, які проводяться десь на виїзді. Такі заходи організовують буцім-то для посилення товариських стосунків між однокласниками. Добровільність участі в таких заходах чисто теоретична, практично ж мають їхати всі. Моя юна товаришка, котрій, як і мені, не властивий дух колективізму, довго й активно протестувала проти своєї участи в цій поїздці, але врешті змушена була поїхати. Оскільки школа функціонує від якоїсь католицької релігійної фундації, то учнів…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    На подіумі скорботи. Частина перша. Усипальниці.

    29.09.2020

    Амонячки. Смак абсолютного щастя

    18.12.2020

    «А от у Європі…» Текст N 3 з циклу «Мої міркування, спричинені конфліктом навколо пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту роботи Себастіана Швайкерта»

    14.09.2021
  • Есеї

    Крихка краса 1. Музей богемського скла в Пассау

    16.11.2025 /

    Пассау, листопад 2025 року Я ніколи не була фанаткою скляних виробів, хоча й байдужою до них я себе вважати не можу. У численних музеях я не проминала вітрини зі склом, біля деяких навіть затримувалася довше, але все ж моя душа прагнула швидше дійти до вітрин з порцеляною. Однак музеї скла в Нижній Баварії вразили мене настільки, що я вирішила створити у себе в блозі фотогалереї, присвячені їхнім колекціям, і навіть написала вірш: Крихка краса скляних тендітних ваз,Примхливі кшталти келихів прозорих!Як вижили вони, пройшли крізь простір й час,Через гряду століть нещадних і суворих? Не знищила їх варварська рука,Не стали жертвою незграбності служниці,Не розлетілись вщент від протягу ривка,Не скинув землетрус їх поштовхом…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    Магія Романа Дмитрика

    16.02.2023

    «Pietá». Про що мовчать Євангелія

    01.05.2024

    Листи, адресовані у вічність

    18.05.2020
  • Есеї

    БЛАГОВІЩЕННЯ. ЧАСТИНА ІІІ. «Благовіщення з рукоділлям»

    03.04.2025 /

    2-3 квітня 2025На чільному зображенні – “Благовіщення” Джона Вільяма Вотергауза. 1914 рік. Приватна збірка Цю частину мого викладу про іконографію Благовіщення я присвячу композиції, яку узагальнено називають «Благовіщенням з рукоділлям». Таку назву вживають до тих зображень Благовіщення, де Діву Марію представлено переважно з веретеном та/або прядкою, рідше просто з клубком ниток і, що дуже рідко, – з ткацьким станком чи ще якимось пристосуванням для роботи з пряжею. Що примітно, не існує сюжетів Благовіщення, де б Діва Марія шила чи вишивала. Появу композиції «Благовіщення з рукоділлям» дослідники пов’язують з апокрифічним «Протоєвангелієм Якова», про яке я розповідала у попередній частині. У цьому тексті є три згадки про те, як Діва Марія пряла:…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    «Pietá». Про що мовчать Євангелія

    01.05.2024

    Новаторство чи епігонство? Текст N 1 з циклу “Мої міркування, спричинені конфліктом навколо пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту роботи Себастіана Швайкерта”

    09.09.2021

    БЛАГОВІЩЕННЯ. ЧАСТИНА ІІ. Альтернативні літературні джерела іконографії сюжетів на релігійну тематику. Благовіщення біля джерела або криниці

    01.04.2025
 Старіші записи
  • Перехід на головну сторінку
  • Privacy Policy

КИЦЯ-МАНДРІВНИЦЯ
Блог Олі Котик
© Olusyk, 2019

Дозвольте представитися: я – Оля Котик.
Цей блог не претендує на статус путівника чи порадника туристові. Це просто ляси-баляси у колі друзів про мандри, хоча я, звісно, завжди радо поділюся власним досвідом та дам корисні поради.Цим блогом я хочу також посприяти збільшенню україномовного контенту, тому блог буде вестися виключно українською мовою. Я знаю, що це може скоротити кількість читачів, однак для мене з’являється ще один стимул писати добротно і небанально, щоб зацікавити й іншомовну аудиторію.
Отже, ласкаво прошу на мою сторінку всіх, хто не проти віртуально помандрувати та поспілкуватися на цікаві теми. Інтерактивність вітається.


"ПАТЕНТ" НА НАЗВУ БЛОГУ


Оскільки нікнейми “Киці-мандрівниці” нехай не часто, але все ж зустрічаються на просторах Інтернету, то вирішила опбулікувати документ, який є доказом того, що це ім’я наша родина використовує вже дуже давно. На жаль, найраніша листівка, що збереглася, походить допіру з 1985 року, коли ми з мамою мандрували ще тоді відносно дружньою Росією, але “киці-мандрівниці” ввійшли до нашого родинного лексикону набагато раніше, адже мама використовувала кожну нагоду кудись помандрувати, звідки і надсилала листівки та телеграми. Котячі мордочки замість підпису вона малювала ще до заміжжя, так само як і нявчала у слухавку, коли телефонувала близьким знайомим. “Донявкалася”, – влучно пожартував один знайомий професор, коли мама вийшла заміж, взяла прізвище Котик і вже на цілком законних підставах продовжила свою котоманію. До слова, каламбур “котовасія” замість “катавасія” був у нас також законно та логічно обґрунтованим, адже мого батька звали Василь. Тому немає нічого дивного, що коли народилося “котенятко”, себто я, і мене ще малям почали возити і “фарширувати” враженнями, то “киця-мандрівниця” та клеймо “котяча мордочка” стали невід’ємною частиною моєї самоідентифікації. Ось так!

© Olusyk, 2019
Усі права на авторські тексти та світлини застережені.
Копіювання в цілому та частковому вигляді дозволяється лише з посиланням на мій сайт та зі зазначенням мого імені.

Ashe Тема від WP Royal.