• КИЦЯ-МАНДРІВНИЦЯ БЛОГ ОЛІ КОТИК
КИЦЯ-МАНДРІВНИЦЯ

  • МАНДРИ_ЄВРОПА
    • Італія
      • Готель “Citta dei mille”
      • Найвеличніша з Медічі
      • Український куточок у Соборі Святого Петра
      • Інфіковані печаллю
    • Німеччина
      • Баутцен. Зупинка на вимогу.
      • Кохану я по чепчику впізна́ю!
    • Швейцарія
      • Філіжанка, що повертає Втрачений час
      • Благословенна Гельвеція. Перша зустріч. Цюрих.
    • Франція
      • Вісім з половиною сторінок про Нормандію і Руан
      • ОPTATA FURIOSORUM
      • Незриме світло Сен-Мало
    • Португалія
      • Невідома Португалія. Частина 1. Португальські вівтарні «тортики».
    • Австрія
      • Звуки музики
    • Іспанія
      • Кров і пісок
  • МАНДРИ_АФРИКА
    • Мадагаскар
      • Замість тисячі непотрібних слів
  • МАНДРИ_АЗІЯ
    • В’єтнам
      • Собори Гауді на берегах Мнемозіни
      • Клітки для світла
      • Сад каменів бухти Халонг і роздуми про втрачене мистецтво споглядати Вічність
    • Камбоджа
      • Рятівний клінч. Дерева і мури Ангкору
      • Око наги
    • Тайланд
      • Бангкок. Казка, для якої і Шахерезаді забракло б слів
    • Японія
      • Момідзі-гарі, або Полювання на червоне листя
  • ІСТОРИЧНІ КЛАДОВИЩА
    • Листи, адресовані у вічність
    • На подіумі скорботи. Частина перша. Усипальниці.
    • На подіумі скорботи. Частина друга. Скульптурні надгробки.
    • Поміж небом і морем
    • Неоцвітна краса
  • ПРИРОДА
    • Планета Лемурія. Частина І, емоційна.
    • Планета Лемурія. Частина ІІ, інформативна: лемур звичайний, лепілемур, ай-ай.
    • За рікою, у затінку баобабів
    • У затінку ліванського кедра
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина перша.
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина друга.
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина третя.
    • Тільки в далекості є баобаби, секвої і пальми?
    • Досьє на Курупіту гвіанську: вона ж нагалінгам, вона ж аяхума, вона ж дерево гарматних ядер і священне дерево сал.
  • МИСТЕЦТВО
    • «Pietá». Про що мовчать Євангелія
    • Pietas Patris
    • НА ЗЛАМІ СВІТОГЛЯДНИХ ЕПОХ. Частина І. Те, що минуло
    • На зламі світоглядних епох. Частина ІІ. Метамодерн навколо мене
    • Правда, як і диявол, криється у дрібницях, або що спільного між Шерлоком Холмсом та бергамською художньою галереєю.
    • “Amore e Desiderio”. Виставка прерафаелітів у Мілані.
    • “Офелія”. Історія однієї картини
    • Марія Іларіонівна Щербачова. Людина, яка “повернула” Жоржу де Ла Турові його картину
    • А равлик повзе…
  • РЕЦЕНЗІЇ
    • Я йду, Христе!
    • “Украдене щастя” Івана Франка в постановці “Театру в кошику”
    • Ключ до підсвідомості. Виставка Петра Сипняка “Втрачений рай”
    • Магія Романа Дмитрика
    • Украй осучаснена «Каллісто» на сцені Нюрнберзької Опери
    • Про що можна дізнатися, переглядаючи кінострічку «Робота без авторства»
  • ПОЕЗІЯ
    • Іспанські ритми
  • ПЕРСОНАЛІЇ
    • Пам’яті В’ячеслава Борисовича Цайтца
    • Спогад про зустріч з Романом Віктюком
  • Львівська “Моцартіана”
    • Новаторство чи епігонство?
    • Що нам відомо про Себастіана Швайкерта?
    • «А от у Європі…»
  • КУЛІНАРНО-НОСТАЛЬГІЙНЕ
    • Амонячки. Смак абсолютного щастя
    • Сирна “підперезана” паска
    • П’ятий смак, або – Про смаки сперечаються!
  • МАНДРИ_ЄВРОПА
    • Італія
      • Готель “Citta dei mille”
      • Найвеличніша з Медічі
      • Український куточок у Соборі Святого Петра
      • Інфіковані печаллю
    • Німеччина
      • Баутцен. Зупинка на вимогу.
      • Кохану я по чепчику впізна́ю!
    • Швейцарія
      • Філіжанка, що повертає Втрачений час
      • Благословенна Гельвеція. Перша зустріч. Цюрих.
    • Франція
      • Вісім з половиною сторінок про Нормандію і Руан
      • ОPTATA FURIOSORUM
      • Незриме світло Сен-Мало
    • Португалія
      • Невідома Португалія. Частина 1. Португальські вівтарні «тортики».
    • Австрія
      • Звуки музики
    • Іспанія
      • Кров і пісок
  • МАНДРИ_АФРИКА
    • Мадагаскар
      • Замість тисячі непотрібних слів
  • МАНДРИ_АЗІЯ
    • В’єтнам
      • Собори Гауді на берегах Мнемозіни
      • Клітки для світла
      • Сад каменів бухти Халонг і роздуми про втрачене мистецтво споглядати Вічність
    • Камбоджа
      • Рятівний клінч. Дерева і мури Ангкору
      • Око наги
    • Тайланд
      • Бангкок. Казка, для якої і Шахерезаді забракло б слів
    • Японія
      • Момідзі-гарі, або Полювання на червоне листя
  • ІСТОРИЧНІ КЛАДОВИЩА
    • Листи, адресовані у вічність
    • На подіумі скорботи. Частина перша. Усипальниці.
    • На подіумі скорботи. Частина друга. Скульптурні надгробки.
    • Поміж небом і морем
    • Неоцвітна краса
  • ПРИРОДА
    • Планета Лемурія. Частина І, емоційна.
    • Планета Лемурія. Частина ІІ, інформативна: лемур звичайний, лепілемур, ай-ай.
    • За рікою, у затінку баобабів
    • У затінку ліванського кедра
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина перша.
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина друга.
    • Мадагаскарський фотогербарій. Частина третя.
    • Тільки в далекості є баобаби, секвої і пальми?
    • Досьє на Курупіту гвіанську: вона ж нагалінгам, вона ж аяхума, вона ж дерево гарматних ядер і священне дерево сал.
  • МИСТЕЦТВО
    • «Pietá». Про що мовчать Євангелія
    • Pietas Patris
    • НА ЗЛАМІ СВІТОГЛЯДНИХ ЕПОХ. Частина І. Те, що минуло
    • На зламі світоглядних епох. Частина ІІ. Метамодерн навколо мене
    • Правда, як і диявол, криється у дрібницях, або що спільного між Шерлоком Холмсом та бергамською художньою галереєю.
    • “Amore e Desiderio”. Виставка прерафаелітів у Мілані.
    • “Офелія”. Історія однієї картини
    • Марія Іларіонівна Щербачова. Людина, яка “повернула” Жоржу де Ла Турові його картину
    • А равлик повзе…
  • РЕЦЕНЗІЇ
    • Я йду, Христе!
    • “Украдене щастя” Івана Франка в постановці “Театру в кошику”
    • Ключ до підсвідомості. Виставка Петра Сипняка “Втрачений рай”
    • Магія Романа Дмитрика
    • Украй осучаснена «Каллісто» на сцені Нюрнберзької Опери
    • Про що можна дізнатися, переглядаючи кінострічку «Робота без авторства»
  • ПОЕЗІЯ
    • Іспанські ритми
  • ПЕРСОНАЛІЇ
    • Пам’яті В’ячеслава Борисовича Цайтца
    • Спогад про зустріч з Романом Віктюком
  • Львівська “Моцартіана”
    • Новаторство чи епігонство?
    • Що нам відомо про Себастіана Швайкерта?
    • «А от у Європі…»
  • КУЛІНАРНО-НОСТАЛЬГІЙНЕ
    • Амонячки. Смак абсолютного щастя
    • Сирна “підперезана” паска
    • П’ятий смак, або – Про смаки сперечаються!
  • Есеї

    БЛАГОВІЩЕННЯ. ЧАСТИНА ІІІ. «Благовіщення з рукоділлям»

    03.04.2025 /

    2-3 квітня 2025На чільному зображенні – “Благовіщення” Джона Вільяма Вотергауза. 1914 рік. Приватна збірка Цю частину мого викладу про іконографію Благовіщення я присвячу композиції, яку узагальнено називають «Благовіщенням з рукоділлям». Таку назву вживають до тих зображень Благовіщення, де Діву Марію представлено переважно з веретеном та/або прядкою, рідше просто з клубком ниток і, що дуже рідко, – з ткацьким станком чи ще якимось пристосуванням для роботи з пряжею. Що примітно, не існує сюжетів Благовіщення, де б Діва Марія шила чи вишивала. Появу композиції «Благовіщення з рукоділлям» дослідники пов’язують з апокрифічним «Протоєвангелієм Якова», про яке я розповідала у попередній частині. У цьому тексті є три згадки про те, як Діва Марія пряла:…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    На подіумі скорботи. Частина перша. Усипальниці.

    29.09.2020

    Амонячки. Смак абсолютного щастя

    18.12.2020

    НЮРНБЕРЗЬКА ЛІЙКА або ЧИМ НЮРНБЕРЖЦІ ЗБАГАТИЛИ СВІТ. Частина І. Простір і час

    12.08.2024
  • Есеї,  Мистецтво

    БЛАГОВІЩЕННЯ. ЧАСТИНА ІІ. Альтернативні літературні джерела іконографії сюжетів на релігійну тематику. Благовіщення біля джерела або криниці

    01.04.2025 /

    Нюрнберг, 01.04.2025 На головному зображенні – розпис церкви Пресвятої Богородиці Перівлептос в Охріді, Македонія. 1294/95рр. Попередній допис про іконографію сюжету «Благовіщення» я присвятила класифікації зображень цього сюжету за психоемоційним станом Діви Марії під час цієї знаменної події. Для відображенням цих станів мистцям було достатнього одного уривка з Євангелія від Луки, який я процитую ще раз, бо саме він є єдино канонічною основою будь-якого мистецького твору на цю тему: « 26. Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, 27. до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія. 28. Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    Я не випендрююся

    23.08.2021

    Інфіковані печаллю

    21.03.2020

    Що нам відомо про Себастіана Швайкерта? Текст N2 з циклу “Мої міркування, спричинені конфліктом навколо пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту роботи Себастіана Швайкерта”

    05.09.2021
  • Есеї

    БЛАГОВІЩЕННЯ. ЧАСТИНА І. ПОЧУТТЯ ДІВИ МАРІЇ

    26.03.2025 /

    Нюрнберг, 25 березня 2025 рокуНа чільній ілюстрації допису – “Благовіщення” 1475 року П’єрматтео Лауро де Манфреді да Амелія, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Бостон, США Якось незвично швидко прийшло цього року Благовіщення. Вже другий рік поспіль українська церква відзначає свята за новоюліанським календарем , зокрема Благовіщення – 25 березня, але за багаторічною звичкою в моїй голові сидить 7 квітня, а внутрішній прокрастинатор з цього лише  тішиться: «О, у тебе ще вдосталь часу  написати свій есей!» .А виявилося, що часу не те що вдосталь, а взагалі нема – Благовіщення сьогодні! І я сіла за роботу  з неабияким натхненням: писати про один зі своїх найулюбленіших сюжетів у релігійному мистецтві в день, коли святкується…

    Читати далі
    Olusyk 2 коментарі

    Вам також може сподобатись

    Магія Романа Дмитрика

    16.02.2023

    Pietas Patris

    02.05.2024

    Листи, адресовані у вічність

    18.05.2020
  • Есеї

    НЮРНБЕРЗЬКА ЛІЙКА або ЧИМ НЮРНБЕРЖЦІ ЗБАГАТИЛИ СВІТ. Частина ІI. Звук

    10.10.2024 /

    ЗАМІСТЬ ВСТУПНОГО СЛОВАНюрнберг здавна був містом, яке приваблювало до себе талановитих та підприємливих людей. Можливо, сам спосіб життя міста, відкритого до всього нового, сприяв тому, що людина, прибувши до Нюрнберга просто підзаробити грошей, залишалася в ньому назавжди. А хтось не тільки залишався, але й закладав початок новій, уже нюрнберзькій, династії. Життя міста не обмежувалося його адміністративними кордонами – у пошуках більших земельних площ для своїх майстерень та мануфактур (а потім фабрик та заводів), ділянок біля рік для забезпечення закладів водяними млинами, свіжої робочої сили тощо міські підприємці приглядали собі ближні околиці мегаполіса. Таким чином розвивалися маленькі міста біля Нюрнберга, який давав можливість швидкого збуту товару великими партіями, адже далі залишався…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    Новаторство чи епігонство? Текст N 1 з циклу “Мої міркування, спричинені конфліктом навколо пам’ятника Францу Ксаверу Моцарту роботи Себастіана Швайкерта”

    09.09.2021

    НЮРНБЕРЗЬКА ЛІЙКА або ЧИМ НЮРНБЕРЖЦІ ЗБАГАТИЛИ СВІТ. Частина І. Простір і час

    12.08.2024

    БЛАГОВІЩЕННЯ. ЧАСТИНА ІІ. Альтернативні літературні джерела іконографії сюжетів на релігійну тематику. Благовіщення біля джерела або криниці

    01.04.2025
  • Есеї

    НЮРНБЕРЗЬКА ЛІЙКА або ЧИМ НЮРНБЕРЖЦІ ЗБАГАТИЛИ СВІТ. Частина І. Простір і час

    12.08.2024 /

    Не буду приховувати – я люблю Нюрнберг не менше, ніж рідний Львів. І причина цього у внутрішній схожості цих міст при виразній зовнішній різниці. Однак ця  відмінність в архітектурних проявах є результатом подій пізніших століть. Але колись Нюрнберг і Львів були багато в чому схожі.  Свого часу в обидвох містах панувала фахверкова забудова. Тільки у Львові її  знищила тотальна пожежа 1527 року, а в Нюрнберзі – килимове бомбардування  2 січня 1945 року. Під час цих бомбардувань впали й нюрнберзькі оборонні мури.  Львівські ж оборонні споруди були планово розібрані  між 1777 і 1825рр. Наче різні події, але по-суті виною цих руйнацій була Австрія лишень з тією відмінністю, що у Львові зміну…

    Читати далі
    Olusyk 0 коментарів

    Вам також може сподобатись

    Ділове літо і одна стара потішна історія

    20.08.2021

    Спогад про зустріч з Романом Віктюком

    17.11.2021

    БЛАГОВІЩЕННЯ. ЧАСТИНА ІІ. Альтернативні літературні джерела іконографії сюжетів на релігійну тематику. Благовіщення біля джерела або криниці

    01.04.2025
  • Есеї

    Pietas Patris

    02.05.2024 /

    Цей текст був початково частиною попереднього есею про «П’єту» – мені хотілося щоб уся тема була об’єднана в один цілісний матеріал. Але, впорядковуючи накопичені нотатки та думки, я зрозуміла, що «Pietas Patris» зовсім инша тема. І тема складна, бо літератури з неї вкрай мало. Я особисто знайшла лише дві німецькі книжечки та одну статтю, з якими звірила свої висновки. На ці книжечки я натрапила, коли чернетка тексту, написана на єдиному пориві, вже була готова і мені залишалося лише краще сформулювати фрази, які стосувалися перекладу термінів, зокрема німецьких, а вони, признаюся чесно, дуже мене заплутували. Аналізуючи сюжети, вдивляючись в зібраний ілюстративний матеріал, я відчувала непевність щодо коректності буквального перекладу слів, виписаних…

    Читати далі
    Olusyk 1 коментар

    Вам також може сподобатись

    НА ЗЛАМІ СВІТОГЛЯДНИХ ЕПОХ. Частина І. Те, що минуло

    31.08.2021

    БЛАГОВІЩЕННЯ. ЧАСТИНА І. ПОЧУТТЯ ДІВИ МАРІЇ

    26.03.2025

    Звуки музики

    29.08.2021
 Старіші записи
  • Перехід на головну сторінку
  • Privacy Policy

КИЦЯ-МАНДРІВНИЦЯ
Блог Олі Котик
© Olusyk, 2019

Дозвольте представитися: я – Оля Котик.
Цей блог не претендує на статус путівника чи порадника туристові. Це просто ляси-баляси у колі друзів про мандри, хоча я, звісно, завжди радо поділюся власним досвідом та дам корисні поради.Цим блогом я хочу також посприяти збільшенню україномовного контенту, тому блог буде вестися виключно українською мовою. Я знаю, що це може скоротити кількість читачів, однак для мене з’являється ще один стимул писати добротно і небанально, щоб зацікавити й іншомовну аудиторію.
Отже, ласкаво прошу на мою сторінку всіх, хто не проти віртуально помандрувати та поспілкуватися на цікаві теми. Інтерактивність вітається.


"ПАТЕНТ" НА НАЗВУ БЛОГУ


Оскільки нікнейми “Киці-мандрівниці” нехай не часто, але все ж зустрічаються на просторах Інтернету, то вирішила опбулікувати документ, який є доказом того, що це ім’я наша родина використовує вже дуже давно. На жаль, найраніша листівка, що збереглася, походить допіру з 1985 року, коли ми з мамою мандрували ще тоді відносно дружньою Росією, але “киці-мандрівниці” ввійшли до нашого родинного лексикону набагато раніше, адже мама використовувала кожну нагоду кудись помандрувати, звідки і надсилала листівки та телеграми. Котячі мордочки замість підпису вона малювала ще до заміжжя, так само як і нявчала у слухавку, коли телефонувала близьким знайомим. “Донявкалася”, – влучно пожартував один знайомий професор, коли мама вийшла заміж, взяла прізвище Котик і вже на цілком законних підставах продовжила свою котоманію. До слова, каламбур “котовасія” замість “катавасія” був у нас також законно та логічно обґрунтованим, адже мого батька звали Василь. Тому немає нічого дивного, що коли народилося “котенятко”, себто я, і мене ще малям почали возити і “фарширувати” враженнями, то “киця-мандрівниця” та клеймо “котяча мордочка” стали невід’ємною частиною моєї самоідентифікації. Ось так!

© Olusyk, 2019
Усі права на авторські тексти та світлини застережені.
Копіювання в цілому та частковому вигляді дозволяється лише з посиланням на мій сайт та зі зазначенням мого імені.

Ashe Тема від WP Royal.