Час виходити в блогосферу

Нарешті я розгойдалася з достатньою амплітудою і зареєструвала свій особистий блог під назваою “Киця-мандрівниця” – так ми з мамою здавна підписували листівки та телеграми, які відсилалали додому зі своїх мандрівок. Іноді нас виправляли, нагадуючи, що у казці були жабки. Але ж які ж ми жабки, ми – Котики! У паспорті написано! Та й рима, що суттєво, дуже симпатична.

До створення блогу мене спонукала неймовірна кількість світлин та вражень, які накопичилися за роки моїх вештань світом, і моє нестримне бажання розповідати у Фейсбуці про різні цікавинки, на які натрапляю я під час своїх подорожей. Проте на ФБ усі дописи, мої та чужі, через кілька днів після публікації наче падають у прірву, в глибини якої несила пірнати.

Тож нехай ФБ залишається для спілкування на актуальні швидкоплинні теми, а блог буде моєю персональною книгою мандрів, щоденником і мемуарами, де я буду ділитися свіжими враженнями та ностальгійними спогадами про подорожі.

Цей блог не претендує на статус путівника чи порадника туристові. Це просто ляси-баляндраси у колі друзів про мандри, хоча я, звісно, завжди радо поділюся власним досвідом та дам корисні поради.

Цим блогом я хочу також посприяти збільшенню україномовного контенту, тому блог буде вестися виключно українською мовою. Я знаю, що це може скоротити кількість читачів, однак для мене з’являється ще один стимул писати добротно і небанально, щоб зацікавити й іншомовну аудиторію.

Отже, ласкаво прошу на мою сторінку всіх, хто не проти віртуально помандрувати та поспілкуватися на цікаві теми. Інтерактивність вітається.