Неоцвітна краса – КИЦЯ-МАНДРІВНИЦЯ

На світі ще існують благословенні країни, де не руйнують і не обкрадають кладовища. На ці цвинтарі не потрібно брати з собою віників, лопат, бутлів з водою та решти реманенту – все в достатній кількості вільно стоїть у спеціально відведених місцях. Тут немає похмурих сторожів зі злими собаками. Іноді немає навіть продавців біля стелажів з квітами – ти просто кладеш потрібну суму на тарілочку і береш вподобаний букет чи розсаду. Ти можеш посадити біля могили будь-який екзотичний кущ – його ніхто не викопає. Ти можеш поставити на надгробок букет від найдорожчого флориста міста – його ніхто не вкраде і не обскубає. Ти можеш залишити на могилі будь-який сувенір – він так і лежатиме, доки його не знищить дощ чи вітер, але точно не людина.
Така тутешня мораль. Тому й донині багато європейських, а особливо німецьких чи швейцарських цвинтарів, і далі є земними подобами вічноквітучого едемського саду, де після смерті знаходять спокій праведні душі. Особливо райськими виглядають нюрнберзькі старовинні кладовища – на кожну пору року вони мають свої традиційні рослинні вбрання: навесні – це величезні вазони-“миски” з братчиками, влітку скрізь розквітають неймовірної пишноти кущі троянд, на осінь могили вкривають “копиці” хризантем, а взимку, коли пожухлі трояндові кущі турботливо загортають в перекинуті ялинки, вази й газони засаджують різнокольоровим вересом, а на надгробки ставлять композиції із сухоцвітів. Різноманіттю складових цих ікебан не можна не подивлятися – тут і кокосові горіхи, і плоди какао, і коробочки бавовни, і мочалки, і стручки, і шишки, і квітоложа лотосів і ще десятки зовсім невідомих тобі висушених плодів і рослин з далеких країн та островів, де ніколи не буває зим та снігів…
Ділюся сьогодні з вами цією неоцвітною красою, що мовчки виражає любов живих людей до тих, котрі навіки покинули цей світ…