КИЦЯ-МАНДРІВНИЦЯ

ЗАМІСТЬ ВСТУПНОГО СЛОВАНюрнберг здавна був містом, яке приваблювало до себе талановитих та підприємливих людей. Можливо, сам спосіб життя міста, відкритого до всього нового, сприяв тому, що людина, прибувши до Нюрнберга просто підзаробити грошей, залишалася в ньому назавжди. А хтось не тільки залишався, але й закладав початок новій, уже нюрнберзькій, династії. Життя міста не обмежувалося його адміністративними кордонами – у пошуках більших земельних площ для своїх майстерень та мануфактур (а потім фабрик та заводів), ділянок біля рік для забезпечення закладів водяними млинами, свіжої робочої сили тощо міські підприємці приглядали собі ближні околиці мегаполіса. Таким чином розвивалися маленькі міста біля Нюрнберга, який давав можливість швидкого збуту товару великими партіями, адже далі залишався…

Не буду приховувати – я люблю Нюрнберг не менше, ніж рідний Львів. І причина цього у внутрішній схожості цих міст при виразній зовнішній різниці. Однак ця  відмінність в архітектурних проявах є результатом подій пізніших століть. Але колись Нюрнберг і Львів були багато в чому схожі.  Свого часу в обидвох містах панувала фахверкова забудова. Тільки у Львові її  знищила тотальна пожежа 1527 року, а в Нюрнберзі – килимове бомбардування  2 січня 1945 року. Під час цих бомбардувань впали й нюрнберзькі оборонні мури.  Львівські ж оборонні споруди були планово розібрані  між 1777 і 1825рр. Наче різні події, але по-суті виною цих руйнацій була Австрія лишень з тією відмінністю, що у Львові зміну…

Цей текст був початково частиною попереднього есею про «П’єту» – мені хотілося щоб уся тема була об’єднана в один цілісний матеріал. Але, впорядковуючи накопичені нотатки та думки, я зрозуміла, що «Pietas Patris» зовсім инша тема. І тема складна, бо літератури з неї вкрай мало. Я особисто знайшла лише дві німецькі книжечки та одну статтю, з якими звірила свої висновки. На ці книжечки я натрапила, коли чернетка тексту, написана на єдиному пориві, вже була готова і мені залишалося лише краще сформулювати фрази, які стосувалися перекладу термінів, зокрема німецьких, а вони, признаюся чесно, дуже мене заплутували. Аналізуючи сюжети, вдивляючись в зібраний ілюстративний матеріал, я відчувала непевність щодо коректності буквального перекладу слів, виписаних…

Метамодернізм – це філософія за рамками академічного світу, про яку чули всі, але ніхто нічого не знає.  (З анотації до книги Робіна ван дер Аккера “Метамодернізм. Історизм, афект і глибина після постмодернізму» ) Почну з того, що мій допис – це перш за все спроба пояснити собі самій ті зміни, які я відчуваю та спостерігаю в суспільних настроях загалом та в мистецтві зокрема.  Конфлікт навколо пам’ятного знака Францові Ксаверу Моцарту авторства Себастіана Швайкерта змусив мене сісти «за теорію» і з’ясувати, чи моє неприйняття цього пам’ятника – це прояв консерватизму «львівського обивателя» 50+, чи, навпаки, – здатність самостійно відчувати зміну тенденцій у світовому мистецтві та світогляді. Літератури на тему метамодерну є…

24 листопада 2023 року. Нюрнберг. Нещодавно я здивувала читачів на фб коментарем про те, що не збираю всі їстівні гриби, на які натрапляю. У тому числі й білі. Виникло закономірне запитання, чи така моя поведінка зумовлена режимом «помірного споживання» чи страхом перед штрафом. І ось у цьому дописі я розповім про своє грибування та зміну грибарської поведінки у Німеччині. Відразу скажу, що роль зіграли всі можливі чинники – про кожен з них я напишу окремий абзац, а особливо про німецькі закони, які, здається, спеціально пишуть так, щоб заплутати людину настільки, щоб вона полишила будь-які свої ініціативи на етапі їхнього зародження. Саме через цю заплутаність я не впевнена, що мій допис…